«Книгодні»: Ольга Кузьменко «Моя дорога птаха»

30 січня 2016 о 10:001337 Kolo.poltava.ua (Новини Полтави) Полтава, вул. Фрунзе, 65 +380532613245 «Книгодні»: Ольга Кузьменко «Моя дорога птаха»
Пройшов майже рік з дня смерті Кузьми Скрябіна. Але багато хто і досі не може змиритися з цим.

Що ж тоді казати про матір, яка присвятила своїй дитині все життя, переживала з нею її перемоги і успіхи.

2 лютого 2016-ого виповнюється рік від автокатастрофи, через яку Україна втратила одного зі своїх найталановитіших і водночас найвідоміших музикантів — Андрія Кузьменка, більш відомого як Кузьма Скрябін.

Його смерть об’єднала десятки тисяч людей по всій країні. Багато полтавців вечір 2-ого лютого рік тому зустріли на сходах театру імені Гоголя — саме там хаотично утворилося місце для вшанування Кузьми. Попри великий снігопад люди приходили з квітами і свічками. Захід не мав організатора — і досі незрозуміло, хто поширив у соцмережах послання зустрітися саме тут о 18:00. Але ні в кого з шанувальників музиканта не виникло сумнівів щодо того, чи варто йти. Тут з’явилися його плакати, лунали його пісні. Цей вечір був важкий для кожного, хто завітав сюди тоді.

Ольга Кузьменко (джерело — lady.tsn.ua)

Набагато ж важче все це було для матері Андрія — Ольги Кузьменко. Для того, щоб хоча б якось пережити біль втрати свого сина, вона почала писати про нього. Все, починаючи від народження Андрійка, птахи, як називала його пані Ольга, ходіння у садочок, школу, університет, перші кроки у шоу-бізнесі, критику влади — це все досить швидко лягало на папір.

Обкладинка книги (джерело — starylev.com.ua)

Ольга Кузьменко не знала, що робити з цими текстами. Хтось зі знайомих порадив видати їх. За цей проект взялося «Видавництво Старого Лева». Книжка вийшла невелика, але за емоційністю вона може позмагатися з товстелезними романами.

Окрім спогадів матері, «Моя дорога птаха. Мамина книжка» містить ще додаткові цікаві для шанувальників Кузьми штуки. По-перше, це фото з сімейного архіву родини. Від маленького Скрябіна з батьками, на відпочинку в Болгарії, і аж до того дорослого дотепного дядька, якого ми пам’ятаємо з телеекрану.

По-друге, це казка «Тарасик, тролейбус і святий Миколай». Андрій час від часу писав прозу (книги «Я, Побєда і Бєрлін», «Я, Паштєт і Армія»). Тут презентована дитяча казка — здається, що дуже проста, але теж прошита емоціями, як і материнські спогади про нього.

По-третє, це вірші з деяких пісень Скрябіна. Без музичного супроводу і голосу Кузьми, вони сприймаються зовсім по-іншому.

Частина книги і певний акцент книги пані Ольги зроблений саме на критиці Андрієм ситуації в країні. Будучи представником шоу-бізнесу і бачачи українську еліту, він розумів, наскільки вони відірвані від народу. Скрябін ніколи не забував своє коріння — дбав про батьків, відвідував їх.

Кузьма Скрябін (джерело — ivona.bigmir.net)

Не забував він і про тих, хто потребує його допомоги. Він привозив на Майдан медикаменти і їжу, але не підтримував опозицію. З початком військових дій на Донбасі, він активно допомагав українським бійцям, розповідаючи матері про скалічених хлопців, які годилися йому вже в сини.

Книгу страшенно важко читати. Ні, написана вона добре, але та емоційність, з якою мати розповідає про загиблого сина, про того, кого любила велика частина України — завдання не з легких. Пані Ольга виховала велику людину.

Маю надію, що пам’ять про Кузьму ще на багато десятиліть залишиться з нами. І через кілька днів, 2 лютого, варто просто увімкнути його пісні і уважно прислухатися. В тих словах Андрій сказав все, що хотів. Тільки зараз починаємо дослухатися.