Тягар

29 вересня 2014 о 16:052281 Kolo.poltava.ua (Новини Полтави) Полтава, вул. Фрунзе, 65 +380532613245

- А ви куди у відпустку?

Моє питання знітило його: кутики уст стали до низу, а в очах промайнув такий відчай. Але чомусь я не відступила й безсердечно продовжила.

- Ви ж військовий із Луганська, правильно? Де ваш будинок, родина? Вам же є куди повертатися, чи не так?

Уже глибоко шкодуючи, намагалася вийти із ситуації.

- Нема.

Олександр - контрактник однієї з Донецьких частин. Має російське коріння. У відпустку йде вперше за важкі півроку. Для нього по особливому тяжкі...

- Нема ні куди, ні до кого повертатися. Мої батьки відхрестилися від мене. Дружина забрала дітей і виїхала в Росію, через те, що я воюю на боці української армії.

Ковтаючи свою трагедію, він вів мову далі.

- Поїду в Карпати у відпустку. І у Львові побуваю. Хочу згадати його, адже бачив у студентські роки. Тоді в Київ до сестри.

- Приїздіть до нас. Ми вами пишаємось, як героя прийматимемо! Галушками почастуємо.

- Я до сестри в Харків...

- А вона нормально реагує на українську армію?

-Так...

Сумні очі військового блукають у згадках минулого. Поволі він повернув долоню й стиснув пальці, ніби беручи уявного сина за руку. А ще на хвилину здалося, що він бореться з бажанням все це покинути й знайти свою родину.

- Ви тримайтеся, а раптом що - ми допоможемо.

Його усмішка ніяк не могла бути заспокійливою. Аби тільки трагедії сотень родин не були марними, аби ті, хто верховодить, усвідомлювали тягар.

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter