У Кременчуці попрощались з бійцем Максимом Кочурою

АТО
Юлія Обелець31 травня 2016 о 16:51761 Kolo.poltava.ua (Новини Полтави) Полтава, вул. Фрунзе, 65 +380532613245 У Кременчуці попрощались з бійцем Максимом Кочурою
Полтавщина провела в останній путь ще одного Героя, захисника України – Максима Кочуру.

31 травня Кременчук попрощався з 37-річним кулеметником Максимом Кочурою, який загинув 28 травня під Авдіївкою. Під час завдання авто натрапило на міну. Кременчужанин отримав поранення, не сумісні з життям. Про це йдеться на telegraf.in.ua

У Кременчуці попрощались з бійцем Максимом КочуроюУ Кременчуці попрощались з бійцем Максимом Кочурою. Фото telegraf.in.ua

- До нас поступила інформація, що о 13 годині під час виконання службового завдання солдат Кочура з побратимами на службовому автомобілі підірвалися на міні. Максим Кочура загинув на місці, а двоє побратимів отримали поранення. З його бату загинуло ще 4 людини. Вони потрапили у засаду з ДРГ (диверсійно-розвідувальна група), - зазначив замкомандир Кременчуцької військової частини Вадим Мушиманський. - Коли Максим був у відпустці заходив до військкомату. Ми з ним спілкувалися. Він ось 15 травня повернувся у військову частину після відпустки і через 1-2 місяці планував демобілізуватися.

З Героєм прощаличь у Міському палаці культури. Рідні, представники влади та бойові побратими на колінах схиливши голови провели Максима Кочуру. Коли з Міського палацу культури виносили тіло загиблого Героя, під композицію “Пливе кача по Тисині”, розпочалася злива. Кременчужани між собою почали говорити, що небо знову плаче за захисником України.

Після панахиди у Свято-Миколаївській церкві загиблого супроводили автоколоною до Свіштовського кладовища, де поховали у секторі героїв АТО. У Максима залишився 15-річний син Станіслав.

До слова, Максим Кочура у свої 15 років також залишився без батька. Його вихованням займався рідний дядько та бабуся. За словами дядька Олексія Петровича, після смерті батьків няньчився з Максимом, який часто бував у них. Всією сім'єю проводжали його і в армію, і на війну.

- Ми українці, і живемо в Україні, тому воюємо за неї, - згадував слова свого загиблого племінника дядько Олексій.

Максим Юрійович Кочура народився 7 січня 1979 року у Нікополі (Миколаївська обл.), де і провів своє дитинство. Шкільні роки провів у с. Мозолівка Глобинського району. Однокласники згадують Максима, як сміливого, веселого та товариського хлопця, який завжди прийде на допомогу.

У 1996 році після закінчення школи вступив до Кременчуцького професійного ліцею нафтопереробної промисловості №19. Здобув професію штукатура-лицювальника, плиточника. Через два роки прийняв військову присягу під час проходження служби в охоронній військовій частині внутрішніх військ, що знаходилася у Донецькій області.

Після армії працював два роки штамповщиком на колісному заводі у Кременчуці, з 2001 року працював у будівельних організаціях та приватних підприємствах.

12 травня 2015 року Максим Кочура вступив добровольцем до лав Збройних Сил України. Проходив службу в 58-й окремій механізованій бригаді на посаді кулеметника.

Напередодні 30 травня Максима Кочуру на в'їзді у Кременчук, біля знаку Садки, зустріли 25 автомобілів. По дорозі до автоколони приєднувалися нові й нові машини. Загиблого Героя автомбілісти супроводили до рідного міста під звук сирен. Кременчужани виходили на дорогу до колони, схиливши голову перед захисником.

До теми – Депутати заборонили мобілізувати тих, у кого в АТО загинув близький родич

Позначення:

Категорії:

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter