Олександр Іваніна: Київська велоінфраструктура. Скандал, чи привід задуматися?

Колонки
Валентина Зайченко5 жовтня 2012 о 12:28946 Kolo.poltava.ua (Новини Полтави) Полтава, вул. Фрунзе, 65 +380532613245
Олександр Іваніна Олександр Іваніна, велосипедист, депутат обласної ради. 


Не так давно практично усі знакові українські ЗМІ «вибухнули» інформацією про київські велодоріжки і велопарковки. І, нажаль, інформація носить переважно дещо сатиричне забарвлення. Мовляв, велосипедисти незадоволені, доріжки і парковки не відповідають вимогам, зовсім не схожі на європейські – і пішло-поїхало.

Засоби масової інформації зрозуміти можна – їм потрібен матеріал (читай - продукт), що легко сприйматиметься (читай – продаватиметься). Тому журналіст не буде заглиблюватися в проблему. Та, зрештою, це і не його завдання. «Пересічний» (ой, як не люблю цього визначення!) споживач також не надто розбиратиметься. Він сприйме інформацію такою, якою йому її піднесли, «лайкне» її, або не зверне уваги. Але залишаються дві групи людей, які були втягнуті в це поле, як об’єкти уваги. Це – велосипедисти і влада. Спробуймо проаналізувати ситуацію, беручи до уваги ці «спільноти». Отже,

ВЛАДА

Спочатку визначимось. Під цим словом ми розуміємо тих чиновників місцевого самоврядування (в даному випадку – Київської міськдержадміністрації, а в широкому розумінні – влади будь якого міста), які працюють в галузі інфраструктури, фінансів, будівництва та містопланування. Зрозуміло, що до цього кола входять також мер і його заступники.

Той, хто знайомий з процедурою прийняття рішень в місцевому самоврядуванні в Україні, не заперечуватиме, що це процес не надто легкий. Детальний його опис і дослідження «потягнуть» на дисертацію в управлінській галузі. Але – о диво! – увесь ланцюжок від озвучення ідеї до її фактичної реалізації пройдений! І маємо конкретний результат.

Але, крім нього, раптом маємо ще і хвилю обурених вигуків на кшталт: «не там!», «не туди!», «не правильно!», «з нами не порадились!». Ну і класика «українського жанру» - «розікрали», «розпил бюджету», «чиновники нажилися» і так далі…. Ну, як завжди…

Неважко передбачити, що після такої реакції суспільства місцева влада надовго покладе під сукно ідею облаштування велосипедної інфраструктури.Чи не краще ті кошти, які були кинуті на її облаштування, витратити на проблеми більш приземлені і зрозумілі громаді? Та на ту ж саму шляхову мережу! Будьте певні, автомобіліст завжди позитивно оцінить залатану вибоїну. Навіть на дорозі, на якій автомобіль проїде раз на рік.

Однак, шановні колеги, змініть акцент у сприйнятті. Створення велосипедно-транспортної інфраструктури – це не задоволення вимог велосипедистів і не данина європейській моді. Це інвестування у сталий розвиток наших міст. Це впорядкування транспортних потоків і збільшення громадського простору. Це підвищення привабливості наших територій і, зрештою, додаткові надходження до місцевих бюджетів.

Тому, впроваджуючи роботу по влаштуванню велаінфраструктури, ви на правильному шляху. Для успіху, однак, не вистачає доволі важливої деталі. Це – якомога ширше залучення громадськості до процесів формування і прийняття рішень. І не тільки залучення, а й врахування думки громади. Але це загальна хвороба української влади, незалежно від її «кольору». Коли наступить видужання від неї, тоді і процеси в суспільстві протікатимуть більш плавно і ефективно.

ВЕЛОСИПЕДИСТИ

Спочатку визначимось. Під цим словом ми розуміємо… А й справді, що ми розуміємо під визначенням «велосипедисти»? Люди, які мають велосипед? Чи люди, які їздять на велосипеді? Якщо так, то скільки їздять? 1 день на рік – це також велосипедист? Чи велосипедистом може називатися тільки той, хто проїжджає не менше 5 тисяч кілометрів?... Фактично, до категорії «велосипедисти» можна віднести переважну більшість населення держави, переважну більшість яких абсолютно не цікавлять питання вело доріжок, велопарковок і вело інфраструктури взагалі. Швидше за все, вживаючи термін «велосипедист» в розрізі даного матеріалу, ми маємо на увазі «велоактивістів». Тобто велосипедистів, які декларують певний рівень громадської активності.Тобто вважатимемо, що під визначенням «велосипедисти» або «велоактивісти» ми розуміємо більш-менш організовані групи громадян, які просувають ідею популяризації велосипедів у різних якостях –транспорт, дозвілля, спорт тощо.

Отже, велосипедисти (в даному випадку – київські, а в широкому розумінні – з будь якого міста) провели роботу, спрямовану на впровадження велосипедно-транспортної інфраструктури в своєму місті. Той, хто знайомий з механізмами адвокації і процесами громадського лобіювання, не заперечуватиме, що це шлях не надто легкий. Детальний їх опис і аналіз «потягне» не дисертацію в галузі громадянського суспільства. І тут – о диво! – увесь ланцюжок пройдено до кінця і маємо результат. Нехай не такий, який уявлявся в ідеалі. Нехай наявні очевидні помилки і недопрацювання.

Але початок покладено. В головах у чиновників «забитий гвіздок» на тому, що це потрібно і корисно. І що раптом маємо на виході? «Не там!», «не туди!», «не правильно!», «з нами не порадились!». Ну і класика «українського жанру» - «розікрали», «розпил бюджету», «чиновники нажилися» і так далі…. Ну, як завжди…

Можливо, вам здасться, що я свої думки висловлюю надто гротескно… Можливо. Однак згадайте – чи не так само трапляється в переважній більшості випадків? Скільки гарних починань в нашій державі «почили в бозі» через оті «не правильно!». І зверніть увагу, до речі, що галас здіймають насамперед ті, хто найменш причасний до процесу. Звичайно, набагато простіше спостерігати з боку, а потім при першій ліпшій нагоді «змахнути прапором» з гнівним вигуком. Як і в даному випадку. В матеріалах, які я бачив, малувато було згадок про велосипедну спільноту Києва, яка планомірно і достатньо професійно займається просуванням ідей впровадження велоінфраструктури в столиці. Коментували усі, кому не лінь – якісь велосипедисти, якісь експерти, якісь фахівці…

Шановні колеги! Зрозумійте – велоінфраструктури не буває «не там». Чим більше її буде, тим краще. Не може бути такого, що тут парковка потрібна, а тут непотрібна. Вони потрібні скрізь. І те, що на велодоріжках в Києві стоять вуличні торгівці і політагітатори, не є прорахунком проектувальників (хоча і у них прорахунків достатньо). Це та сама проблема, що і паркування автомобілів під знаком «Зупинка заборонена». Як казав професор Преображенський: «Розруха в головах». І вибити ту розруху з голів – спільне завдання велосипедистів і влади. Але подумайте, чи стане вона це робити після того, як її на всю Україну прокатали у практично фельєтонних сюжетах?

………………………………………………………………

В чому ж тоді проблема? Чому склалася ситуація, коли результат, до якого начебто усі прагнули, викликав купу незадоволення як з однієї, так і з іншої сторони? На мою думку причина в тому, що і ті і інші не зовсім правильно формулюють мету. Адже справа не тільки в велодоріжках. По великому рахунку, не так вже вони і конче потрібні тим велосипедистам. І сам факт наявності велосмуги або велодоріжки не убезпечує велосипедиста на 100%. Набагато більша проблема – це ті принципи і підходи, якими керуються муніципалітети при формуванні транспортної політики. Тому і метою необхідно визначати не просто побудову елементів велоінфраструктури, а зміну муніципальної транспортної політики в бік розширення використання альтернативних особистому автомобілю транспортних засобів. А це крім велодоріжок – і заходи по зниженню швидкості руху, і побудова стрункої системи функціонування громадського транспорту, і багато інших.Отже, шановні владо і велосипедисти! Спробуйте змінити пріоритети в своїй діяльності.

Але просування ідей у владному механізмі, адвокація, лобізм, формування політичних рішень – це дуже складні і нестабільні процеси. Будь-які різкі рухи та заяви в цій царині можуть звести нанівець роботу багатьох людей протягом багатьох років. Тому,  давайте перед тим, як робити гучні заяви та категоричні висновки, спробуймо спрогнозувати їх можливі наслідки. Як гласить східна мудрість – «Не знаєш, що зробити – зроби крок вперед». На мою думку, те, що було зроблено позавчора в українському медіапросторі – це великий крок назад у справі просування велосипедно-транспортної інфраструктури в Україні.

Матеріали в змі, про які йдеться:

http://ukr.lb.ua/news/2012/10/03/173011_v_kieve_otkrili_neudobnuyu.html?utm_source=lbua&utm_medium=link&utm_campaign=mainfeed

http://ubr.ua/ukraine-and-world/events/velodorojki-v-kieve-na-chto-spustiti-80-mln-griven-167907

http://kiev.pravda.com.ua/columns/504f262f4c3c9/

http://kiev.pravda.com.ua/news/506d5e14c4d96/

http://tsn.ua/ukrayina/kiyiv-vitrachaye-skazheni-groshi-na-nepotribni-velosipedistam-dorizhki.html

http://5.ua/newsline/198/0/96219/

http://5.ua/newsline/184/0/96214/

Позначення:

Категорії:

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter