Як журналіст «Кола» став слюсарем аварійної бригади КП «Полтававодоканал»

Новини
27 вересня 2011 о 17:261682 Kolo.poltava.ua (Новини Полтави) Полтава, вул. Фрунзе, 65 +380532613245 Як журналіст «Кола» став слюсарем аварійної бригади КП «Полтававодоканал»
Сьогодні для журналіста «Кола» випала почесна місія – стати учасником аварійної бригади КП «Полтававодоканал».
Нагадаємо, що в рамках вже традиційної для нашої редакції акції «Журналіст змінює професію» Денис Скриль вже був двірником та комбайнером.

Після детального інструктажу із правил безпеки, журналісту одразу видали спецформу та познайомили із майбутнім керівником. Олександр, мій бригадир на півдня, познайомив із усіма працівниками аварійно-ремонтної бригади.

– Сьогодні ми отримаємо адреси заявок і будемо їх виконувати, – пояснив Олександр. – В день на диспетчерську приходить їх до 20. Років із 10 взагалі було таке, щоб півдня не було заявок про проблеми із каналізацією. А тепер кожного дня вистачає роботи.

За цілий день «врятували» чотири багатоповерхівки від проблем із водовідведенням на Зіньківській, Гожулянській, Баленка та Маршала Бірюзова. Перша заявка була на вулиці Зіньківській – із працівниками обійшли всі колодязі водовідведення і лише останній був пустим.



– Ми шукаємо пустий колодязь – це означає, що перед ним якраз і є те місце, де забилась труба, – розповів Віктор, найдосвідченіший працівник із бригади. – Потім беремо «гусака» (авт. – секційна гнута труба, яку можна продовжити чи скоротити) та моток металевого дроту. На кінці дроту робимо гачок і старим дідівським методом, прокручуючи дріт, намагаємося пробити те, що застряло у трубі.

У підприємстві є сучасна гідравлічна система очищення труб. Але такий автомобіль лише один і той використовується на найбільш складних ділянках.

Як пояснили працівники КП «Полтававодоканал», найбільш пікові періоди – це весна і осінь. Весною рівень підземних вод та тала вода наганяє у колектори різного бруду та мулу, а восени проблема – дбайливі господарки.

– Період консервування для нас справжнє пекло, – розповів Віктор. – Адже господарки всі огірки, помідори чи лушпиння та очистки від них зливають в унітаз. А потім дивуються чому у всьому будинку не працює каналізація. Тут дуже багато залежить від особистої культури та виховання. Підлогу помили, тряпку у відрі залишили, в унітаз все вилили – ось і забита каналізація. Ми не лише носки чи штани витягували, зараз побільшало презервативів, засобів жіночої гігієни та памперсів. Чомусь людям не доходить, що це все забиває їх же каналізацію.

Для того, щоб почистити каналізаційну трубу, однієї фізичної сили не достатньо, хоча і її потрібно мати дуже багато. Працівники легко орієнтуються у хитросплетінні всіх труб і не переплутаються каналізаційний люк липневої каналізації із водовідведенням.

– Ми добре знаємо все місто, – розповів Олександр, бригадир. – Можливо і номер будинку не вгадаємо, але як поблизу нього розміщено труби та каналізаційні колодязі знаємо точно. Новий будинок чи старий ролі особливої не грає – забивається труба у всіх. Звичайно, що за піввіку експлуатації майже половина діаметру труби засмічується, тому маємо меншу пропускну спроможність. Особливо нашаровуються на трубах жири.

Журналіст був здивований тим, що жири, які ми змиваємо, наприклад, після миття посуду, на каналізаційній трубі перетворюються на речовину, схожу на парафін чи віск. Саме такі міцні пластини і витягали на інших заявках.

– Це ще й добре, що у воді він стає таким твердим, – розповів Віктор. – А ось одного разу натрапили на такий як мед. Чомусь не застигав, а дротом пробивали, а він одразу ж і затягувався. Добре, що вигадали протягти із дротом рукавицю – лише так змогли відновити роботу каналізації.

– Цей жир дуже полюбляють собаки, – сказав Артур, слюсар ремонтної бригади. – Він спливає на воді і ми вибираємо його спеціальною лопатою. Це ще не великі шматки. Бувало таке, що спочатку їх доводилося відколупувати звичайною штиковою лопатою, а потім вже грузити і викидати.

Вже майже під кінець роботи працівники розповіли про всі «позитиви» роботи.

– Запах так в’їдається у шкіру та волосся, що лиш проходить днів через три, – сказав Олександр. – Ми навіть по нормі повинні митися під душем 40 хвилин після роботи. Дивує і те, що запах проникає навіть у металеву трубу. Якщо почати розрізати цей «гусак», то сморід буде дуже сильний. В принципі робота дуже тяжка, бо доводиться часто ризикувати власним здоров’ям та життям.

Працівники розповіли, що у каналізаційному колодязі часто збирається газ, тому залазити туди без замірів газоаналізатора категорично забороняється. Також ремонтники мають протигази та резинові костюми.

– Раніше через ризики на роботі давали навіть талони на молоко та вершкове масло, але тепер щось припинили, – згадали працівники. – Ну, звичайно ж, що зарплату хотілося б більшу, бо робота важка, а доводиться за такі гроші у «цьому» працювати.

Проблем як у кожної людини у працівників КП «Полтававодоканал» вистачає, але цих рятівників практично у кожному дворі радісно зустрічали. Артур навіть знайшов на Гожулянській ключі і віддав жінці, що мешкає у сусідньому будинку. Виявилося, що це ключі її сина, який одразу ж в телефонному режимі отримав від матусі наганяй. Звичайно, що всіх нюансів чи складностей такої професії за півдня не зрозуміти. Але сьогодні у журналіста «Кола» вийшло попрацювати із звичайними полтавцями, які роблять свою тяжку, але дуже потрібну роботу для полтавців. Адже напевно кожний пам’ятає невеселі відчуття, коли немає у будинку води чи не працює каналізація.

Позначення:

Категорії:

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter